Озеро червоних лебедів

До цієї книжки я вважала, що не люблю історичні романи. Світ моїх вподобань був чорно-білим: або історія без вигадок, або вигаданий роман. Але коли ти зупиняєш погляд на обкладинці з балеринами в білих пачках і пуантах та, чомусь, у зелених ватниках і вушанках з червоними зірками, - розумієш, що історичний роман буде не типовим. І хочеться дізнатися, що ж сталося з балеринами.
Власне, балерина буде одна. Але поруч з нею опиняться композитор, поет, оперні співаки, Сталін, Берія, трішки Леніна, голос Ахматової... і багато інших.
Політична сатира - це завжди ювелірна робота: тут крім знання історії потрібен ще й гострий розум і відчуття міри. Критикувати, але не так прозоро, без моралізаторства. Показувати, виводити на світло абсурдність, недоречність тих чи інших подій, дій, але через гумор, іронію, пародію. Але й не доводячи до відвертого гротеску.
От і в своєму новому романі "Озеро червоних лебедів" Єлизавета Мельниченко мовою політичної сатири розповідає історію, яка починається у XXI столітті, та раптово переноситься, буквально-провалюється, в умовні 40-50-ті рр. століття ХХ-го. Головна героїня - балерина Большого театру Анастасія Фукс з прем'єри в нашому часі, дивним чином переноситься на понад 50 років тому, але теж прямо на сцену. Анастасія не розгубилася і вдало закінчила свою партію. Настільки вдало, що її виступ подобається і Сталіну, і Берії, а що буде далі - складно описати без спойлерів. Тому скажу лише, що тут дійсно в основі - історія. Реальні історичні постаті, як політичні, так і представники мистецького світу. Власне, їх перетин, їх вимушена в тоталітарному світі взаємозалежність, і показані в історичному романі "Озеро червоних лебедів". Як діяти, якщо сам Сталін запрошує тебе на приватний виступ, Лаврентій Берія дзвонить у двері твоєї квартири, кого обрати з двох чоловіків - поета з ХХ-го століття чи композитора з ХХI-го... і чому все ж лебеді червоні - все це читається досить легко і захопливо, адже написано з добре витриманим балансом іронії та історичної достовірності
P. S. Ні, після цієї книжки я все одно не полюбила історичні романи, але ще одну книжку цієї авторки спробую прочитати