Колекція Леся Качковського

Кажуть, що Історія — це багатоповерхова споруда. Кожне покоління будує в ній свій поверх. Але вона тим міцніша, чим надійніший у ній фундамент. Отож мусимо знати своє минуле, щоб упевнено дивитись у майбутнє. Звідки ми черпаємо знання про свою давню державу Русь? Переважно з «Повісті минулих літ» Нестера-літописця. Спочатку ці оповіді носять здебільшого характер легенд, зокрема, про племена, які її населяли, про засновників Києва тощо. А першою датованою подією є захоплення Києва норманом Олегом «літа 882», який прибув Дніпром на чолі величезної армади лодій із варягами й русами на них та з п'ятилітнім Ігорем — сином Рюрика. Олег убиває київських князів Аскольда і Діра, мовляв, вони — незаконні князі, а законний ось цей нащадок Рюрика із королівського данського роду Ск'єльдунгів... Отже, ми отримуємо інформацію, що ще до 882 року в Києві правили князі, було віче, були купці, було військо, тобто була держава. Відповідно, загарбники цю державу захопили, а не створили. Звісно, з часом ці варязькі «союзи оружних мужів» модернізували цю державу на власний розсуд, централізувавши її, як робили це по всій Європі, створивши професійну армію, запровадивши збір подушних податей — полюддя тощо.

Тетралогія Леся Качковського охоплює період від 860-х до середини 960-х років: чотири історичні романи написані на основі практично всіх відомих вітчизняних та закордонних джерел про це буремне століття. А головними героями виступають в них саме оті перші «датовані» володарі Руси: Аскольд, Олег, Ігор та його батько Рюрик — новгородський князь. Ця грандіозна праця письменника за майстерністю, талантом та інформативністю ставить його в один ряд із незабутнім Іваном Біликом.

Перша книга — «Вибір князя Аскольда» — розповідає про життя і походи, злети й падіння останнього з кийовичів на київському столі. Перед читачами постає сильний і мужній володар. Він двічі водив своїх воїв на царицю міст Візантію й отримував від неї данину. Але, зазнавши поразки в Болгарії та втративши там єдиного сина, вимушений був прийняти християнство. Він запрошує до Києва християнського єпископа, будує церкву. Це стало приводом для його брата Діра вступити в змову з ордою степовиків-заброд маджар. У битві з ними, зраджений Діром, Аскольд утрапляє в полон, втрачає владу в Києві та можливість запровадити в ньому християнство. А згодом обидва брати втрачають і життя від руки заброди-варяга Олега.

Друга книга «Рюрик із роду Ск'єльдунгів» — це оповідь про життя і смерть одного з найбільш дискутабельних та міфологізованих історичних персонажів, «покликаного» на княжіння північними слов'янами Рюрика. Автор веде мову про конкретного діяча, відомого в середньовічних європейських хроніках як Рюрик (Рорик) Ютландський — маркграф округу у Фризії. 862 року його «покликали» північні слов'яни на княжіння, аби він оборонив їх від інших варягів — шведських. Підставою для «покликання» було його королівське походження по батьківській лінії (хоч трон на ту пору рід Ск'єльдунгів вже втратив) та ободритське по матері Умілі — донці князя Гостомисла. Рюрик прибуває в Ладогу з двома братами — Синеусом та Трувором, які «сіли» в Ізборську та Білоозері. Разом з Рюриком прибуває на Ладогу і величезна флотилія свавільних купців-воїнів — русів з Фризії. Трохи згодом вони перебираються в Новгород-на-Волхові. Братам вдається захистити свої території від шведських варягів, але для цього вони збирають суттєві податки з місцевих купців, які налаштовують проти них віче. У кожному з їхніх «городів» спалахують «котори», в результаті яких один за одним гинуть молодші брати Рюрика. А сам він ніяк їм не допоміг придушити ті заколоти. Він ще продовжує правити й мріяти про створення потужної «рікі» — держави на кшталт імперії франків, створеної Карлом Великим, при цьому розуміючи, що на цих болотах із різношерстих племен слов'ян, чуді, вепси, мері зробити цього не вдасться. Він шалено заздрить київським володарям Аскольду і Діру, які, за переказами варягів-найманців, настільки удачливі конунги, що двічі грабували столицю світу Візантію. Ось де можна створити справжню імперію!
Та в його Новгороді вкотре спалахує «котора». Для нього це новина, але цього разу поруч немає вірного воєводи Хельга (Олега) — старшого брата його дружини Єфанди, він ось-ось має повернутися з далекої Батьківщини. Повстанці вриваються на подвір'я княжого терема й підпалюють його. Рюрик з особистою охороною з останніх сил закривають вхід у терем, де ховаються його дружина, донька та трирічний спадкоємець Інгвар (Ігор). Олег таки встигає зі своїми варягами врятувати родину князя, але самого Рюрика вже смертельно поранено. Він лише встигає дати швагрові Олегу останній заповіт: посадити сина Ігоря на стіл у Києві.

Третя книга «Олег — імператор русів». Отримавши заповіт від князя Рюрика, Олег не відразу кинувся його виконувати. Спершу потрібно було поховати князя з усіма почестями за слов'янським обрядом. А це означало, що він мав втратити ще й улюблену молодшу сестру, яка мусила «піти» разом з чоловіком. Отож наступний свій обов'язок — покарання которників — Олег виконав так натхненно, що проти його обрання князем на віче вже не посмів виступити ніхто. Допоки він наводив лад, домовлявся з Рюриковими русами та наймав варягів для походу на Київ, там вже працювали заслані ним вивідувачі. Вони доповідали, що київські купці не вдоволені тим, що мусять платити велику данину маджарам, мовляв, що це їхні князі — і владущий нині Дір, і його брат Аскольд — не змогли захистити Київ від степовиків, тому вони були б не проти іншого могутнього князя, здатного звільнити їх від напасті... Олег вирішив, що його час настав. Він прибуває до Києва, викликає на пристань обох князів, представившись варті «маджарським гостем», що прибув отримати данину. Київ дістався йому без бою. Він стає його повноправним володарем, проголосивши при цьому, що законним князем є малюк Ігор. Олег починає прибирати до рук сусідні князівства: Чернігівське, Древлянське та інші. Він не забув про мрію князя Рюрика про справжню «рікі» — державу на кшталт імперії франків. А також він пам'ятає, що світ ділиться на заповіданий Одіном Мідгард — світ мужів — осілий світ, та дикий Степ, який нічого не створює, лише споживає й грабує. За 33 роки свого правління Олег перетворює Русь на грізну силу, змусивши Візантію підписати договір про вічний мир і любов. Він стає справжнім імператором русів, проголосивши Київ матір'ю городів руських. За мудре правління його прозвали Олегом Віщим.

Четверта книга «Ігор — володар Руси». Саме з Ігоря починається династійне правління на Русі. Він є першим Рюриковичем на київському престолі. В історію він увійшов як Ігор Старий, найпевніше тому, що княжий меч отримав лише в 38 років. А ще всі ми знаємо, що він загинув лютою смертю від древлян за свою захланність під час збору полюддя в Іскоростені. З «Повісті минулих літ» нам відомо також про нелюдську жорстокість помсти древлянам від його дружини Ольги — святої й рівноапостольної... Проте не багатьом відомо, що Ігор за чверть століття свого правління не втратив жодного завоювання Олега, жодного разу не пустив кочівників на Русь, двічі ходив на Візантію (один раз успішно, другий — трагічно), відправляв військо аж на Каспій, був впливом гравцем в тогочасній Європі. Книга охоплює також період регентства Ольги, її власне хрещення від Костянтина Багрянородного та невдалих спроб охрестити Русь. Її власний син князь Святослав, вихований воїнами-язичниками, відмовлятися від старих богів не збирався...
Замовити книжки можна в коментарях та особистих повідомленнях. 
"Вибір князя Аскольда": 370 грн
"Рюрик із роду Ск'єльдунгів": 400 грн
"Олег — імператор русів": 400 грн
"Ігор — володар Руси": 390 грн
 Послуги доставки Новою поштою чи Укрпоштою сплачуються окремо за тарифами цих операторів.
 Подарунок до замовлення від видавництва